Правопис префіксів і суфіксів
Правопис префіксів
1. Префікс з- переходить в с-щ тільки перед глухими приголосними к, ‘п, т, х, ф: скипіти, списати, спиляти, сточений, стерпіти, схвалити, схилити, сформулювати, сфотографувати.
Перед усіма іншими приголосними (глухими і дзвінкими) та голосними вживають префікс з-: збити, звечора, згрупувати, здогадливий; зсувати, зчесати, зшити, зумовлений.
Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголосними, то вживають префікс зі- (варіант префікса з-): зібганий, зібрання, зіграти, зідрати, зізвати, зізнання, зійти, зімкнути, зіпхнути, зіткнути, зітхнути. Але є випадки, коли перед двома кореневими приголосними вживають префікс з- (с-): згребти, скрикнути, сплигнути, спливати, сприймати.
У небагатьох словах маємо префікс зо-: зомлілий, зопрілий, зосереджений, зотлілий.
У словах зустрітися, зустріч, зустрічний, зухвалий, зусилля вживають префікс зу-.
2. У префіксах без-, воз-, роз-, через- завжди пишеться з-: безболісний, безверхий/ безперечний, безсуфіксний, безтуроботний; возвеличити, возз’єднання; розписати, розсипати, розтлумачити; черезсмужжя, черезсідельник.
3. У префіксах від-, між-, над-, об-, під-, перед-, понад’ завжди пишуться букви д, ж, б: відписати, відступити, відточений, відходити; міжпланетний, міжспілковий; надсилати, надходити; обсіяти, обтягнути; підписати, підходити; передплата, передтравневий; понадплановий.
4. Префікси пре-, при-, прі- розрізняються за значенням:
а) префікс пре- використовують в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: превеликий, прегарний, пречудовий, препогано;
б) префікс при- використовують переважно в дієсловах, що означають:
- наближення:прибігти, приблудитися, прибути;
- приєднання:прибудувати, примкнути, приробити;
- частковість дії:приморозити, припудрити;
- результат дії:приборкати, прикрити, прив’язати та ін.;
- у похідних словах:прибуття, прибудований, привчивши тощо.
Крім того, префікс при- використовують в прикметниках, утворених від іменників з прийменником при: при дорозі — придорожній, при Амурі — приамурський, при Волзі — приволзький, при вокзалі — привокзальний, при морі — приморський, а також у похідних словах: придоріжжя, Приамур’я, Приволжя, Примор’я;
в) треба запам’ятати правопис слів іншомовного походження з пре-, при-, що не є префіксами: преамбула, превалювати, предикат, предикативний, президент, президія, прелюдія, прем’єра, препарат, престиж, претендент, претензія, прецедент; привілей, приватний, примат, призер, призма, примітив тощо;
г) префікс прі- використовують тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва;
д) префікс пере- з значенням «наново», «по-іншому», «через щось», «через когось», завершення дії пишеться з двома е: перетягти, переучити, перефарбувати, перефразувати, перехрестя, перешарок, перешкода, перешкодити та ін.
Від префікса пере- слід відрізняти частину слова пери-, яка стоїть на початку іншомовних слів і не є префіксом: перикардит, перила, периметр, перипетія, перископ, периферія.
5. Префікс від- і його варіант од- у мові художньої літератури виступають, як правило, паралельно: відкинути й одкинути, відпочити й одпочити, відправити й одправити.
У науковій та спеціальній літературі вживають тільки префікс від-: відбиття, відбиток, відбій, віддієслівний, відіменний, відкликання.
Примітка. Довідки про написання слів з тим чи іншим префіксом можна навести за такими словниками: «Орфографічний словник української мови» (К. 1975), «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довід-ник» (К. 1973), Головащук І. С. «Словник-довідник з правопису» (К-, 1979) та ін.
Правопис суфіксів
1. У суфіксах -альник, -ильник, чльник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: шанувальник, уболівальник, точильник, прядильник, полільник, геніальність, колегіальність.
2. Суфікси -ин(а), -ин(я) вживають в іменниках жіночого роду, але надають їм різного значення. Суфікс -ин(а) пишуть в іменниках на позначення осіб жіночої статі, одиничних предметів, назв місцевості, рослин, тварин, проміжків часу, назв сировини, продуктів харчування тощо: дівчина, дружина, полонина, конюшина, звірина, година.,свинина.
Суфікс -ин(я) пишеться в іменниках, що означають-осіб жіночої статі за відношенням їх до певної суспільноїгрупи: рабиня, графиня, княгиня.
3. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я) пишуть із двома н. Суфікс -инн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: картоплиння, гарбузиння.
Наголошений суфікс -інн(я) характерний для іменників середнього роду, що означають процеси: говоріння, горіння, ходіння.
Наголошені суфікси -анн(я), -янн(я) вживають в іменниках середнього роду, що означають абстрактні поняття, процеси: сприяння, навчання, зростання, гуляння.
Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, що означають процеси, абстрактні поняття й мають наголос на корені: звернення, оточення, поневолення, прагнення.
4. Треба розрізняти правопис суфіксів -ичок, -ичк(а) і -ечок, -ечк(а). Суфікси -ичок, -ичк(а) вживають в іменниках чоловічого і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням, утворених від іменників із суфіксом -ик, -иц(я): хлопчичок, кошичок, глечичок, вуличка, поличка, молодичка.
Суфікси -ечок, -ечок, -ечк(а), -єчк(а), -ечк(о), -єчк(о) вживають в іменниках усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням: вершечок, краєчок, річечка, лієчка, віконечко, яєчко.
5. У чоловічих іменах по батькові пишеться суфікс -ович: Іванович, Прокопович, Васильович, Анатолійович, Миколайович.
Жіночі імена по батькові творять за допомогою суфіксів -ієн-: Петрівна, Сергіївна, Василівна, Іллівна, Луківна, Яківна.
6. Суфікс -н(ий) вживають у багатьох якісних і відносних прикметниках твердої групи: західний, дружний, модний, грамотний, жалібний, корисний, ручний.
Суфікс -н(і) вживають у деяких прикметниках м’якої групи: братній, давній, житній, мужній, останній, колишній, ранішній, пізній, торішній, самотній та ін.
Наголошені суфікси -енн(ий), -анн(ий) пишуться з двома н і вживаються для підкреслення найвищого ступеня вияву ознаки: незліченний, неоціненний, несказанний, нездоланний.
7. Суфікси -ичн(ий), -ічн(ий), -їчн(ий) вживають в прикметниках, утворених від слів іншомовного походження. Після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається суфікс -ичн(ий), після інших приголосних — ічн(ий), а після голосних — -їчн(ий): історичний, комуністичний, академічний, епічний, алгебраїчний, архаїчний.
8. Суфікси -ев(ий), -ев(ий) вживають у прикметниках з основою на м’який приголосний та шиплячий, коли наголос падає на основу слова: червневий, тижневий, ситцевий, алюмінієвий, грушевий, овочевий. Якщо у прикметниках з основою на м’який приголосний і шиплячий наголос падає на закінчення, то пишемо суфікс -ов(ий): польовий, дощовий.
У присвійних прикметниках, утворених від іменників з основою на м’який приголосний та шиплячий, незалежно від місця наголосу вживаються суфікси -ев(ий), -єв(ий): Сергій — Сергієва, Ігор — Ігорева, кобзар — кобзарева.
9. Суфікс -ист(ий) вживають у прикметниках після букв на позначення приголосних звуків, а суфікс -їст(ий) — після букв на позначення голосних звуків: барвистий, лісистий, троїстий.
10. Суфікс -ова- вживають тоді, коли наголос падає на о, без наголосу вони переходять в -yea-, -юеа-: друкувати — друкований, малювати — мальований, риштовання, сивуватий.
11. Суфікс -ір- (-up-) вживають у ряді дієслів іншомовного походження: полірувати, лавірувати, буксирувати.
Источник статьи: http://zno.if.ua/?p=3120
ПРАВОПИС СУФІКСІВ. ІМЕННИКОВІ СУФІКСИ
ИК, -НИК та ін.
1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик.
Примітка. Слід відрізняти український суфікс —ик від іншомовних —ик, —ік (—їк). В іншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах іншомовного походження: історик, медик, фізик, але: механік, прозаїк, хімік.
2. Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки з и: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво, але: марево (не матеріал і не продукт праці).
-АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін.
3. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: постачальник, уболівальник, фрезерувальник; волочильник, мастильник; полільник, відповідальність, геніальність.
-АЛЬ, -ЕНЬ, та ін.
4. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишемо з ь: коваль, скрипаль; велетень, в’язень; бельгієць, мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель.
-ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін.
5. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишемо з двома н.
Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобовиння, гарбузиння, картоплиння, павутиння; але: каміння, коріння, насіння.
Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи и та і: горіти — горіння, носити — носіння, ходити — ходіння, шарудіти — шарудіння.
Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гукати — гукання, гуляти — гуляння, зростати — зростання, сприяти — сприяння.
Суфікс -енн-(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: звернення, напруження, піднесення, удосконалення.
-ЕН(Я) [-ЄН(Я)]
6. Суфікс -ен(я) [-єн(я)] вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня.
-ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК(А) [-ЄЧК(А)], -ИЧОК, -ИЧК(А) та ін.
7. Суфікси зменшено-пестливих слів —ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка. В інших випадках уживаємо суфікси з е (є): вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко.
-ЕНК(О) [-ЄНК(О)], -ЕНЬК(О, А) [-ЄНЬК(О)]
8. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)] від суфікса -еньк(о) [-єньк(о)]: суфікс -енк(о) [-єнк(о)] вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордієнко, Кравченко, зрідка — у загальних назвах: безбатченко, коваленко; суфікс -еньк(о, а) [-єньк(о)] вживаємо для творення пестливих назв: батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька.
-ИСЬК(О) [-ЇСЬК(О)], -ИЩ(Е) [-ЇЩ(Е)]
9. За допомогою суфіксів -иськ(о) [-їськ(о)], -ищ(е) [їщ(е)] утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишемо и, після голосного — ї: гноїсько, дівчисько, хлопчисько; вогнище, побоїще, становище.
-ОВИЧ, -ІВН(А) [-ЇВН(А)]
10. При творенні чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.
При творенні жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн(а), від імен на —й — -ївн(а): Борисівна, Василівна; Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.
Примітка. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Антін — Антонович, Антонівна; Федір — Федорович, Федорівна.
-ІВК(А) [-ЇВК(А)], -ОВК(А)
11. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, вживаємо суфікс -івк(а) [-ївк(а)]: голівка, долівка, маївка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка.
У деяких іменниках уживаємо суфікс -овк(а): головка (капусти), духовка, зарисовка, підготовка.
12. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживається суфікс -ок із випадним о в непрямих відмінках: вершок, гайок, кийок, кілок, лужок, стручок; після м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: деньок, пеньок.
-ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ
13. Іншомовні суфікси —ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм, але в утвореннях від власне українських коренів пишемо —ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм та ін.
Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеїст, героїзм, конвоїр.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
Источник статьи: http://ukrainskamova.com/publ/ukrajinskij_pravopis_2007/pravopis_osnovi_slova/pravopis_sufiksiv_imennikovi_sufiksi/12-1-0-311