Каким бывает край:
(определения приводятся в именительном падеже)
Делаем Карту слов лучше вместе
Привет! Меня зовут Лампобот, я компьютерная программа, которая помогает делать Карту слов. Я отлично умею считать, но пока плохо понимаю, как устроен ваш мир. Помоги мне разобраться!
Спасибо! Я обязательно научусь отличать широко распространённые слова от узкоспециальных.
Насколько понятно значение слова шимпанзе (существительное):
Ассоциации к слову «край»
Синонимы к слову «край»
Предложения со словом «край»
- Она уже развернулась, чтобы уйти, но тут заметила краем глаза какое-то быстрое движение среди кустов.
Цитаты из русской классики со словом «край»
- На запад пятиглавый Бешту синеет, как «последняя туча рассеянной бури»; на север подымается Машук, как мохнатая персидская шапка, и закрывает всю эту часть небосклона; на восток смотреть веселее: внизу передо мною пестреет чистенький, новенький городок, шумят целебные ключи, шумит разноязычная толпа, — а там, дальше, амфитеатром громоздятся горы все синее и туманнее, а на краю горизонта тянется серебряная цепь снеговых вершин, начинаясь Казбеком и оканчиваясь двуглавым Эльбрусом…
Значение слова «край»
КРАЙ 1 , кра́я (-ю), предл. о кра́е, в краю́, на краю́, мн. края́, м. 1. Предельная линия, ограничивающая поверхность или протяженность чего-л.
КРАЙ 2 , предлог с род. п. Устар. и прост. Возле, около; по краю. (Малый академический словарь, МАС)
Источник статьи: http://kartaslov.ru/%D0%BA%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D0%BC-%D0%B1%D1%8B%D0%B2%D0%B0%D0%B5%D1%82/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B9
Прилагательные к слову край
Об отчизне, о родине; о месте давнего, исконного пребывания кого-либо.
Древний, исконный, кондовый, коренной, отеческий, отчий, родимый, родной, старинный, стародавний, стародедовский, староотчий.
О привольном, изобильном крае.
Благодатный, благословенный, волшебный, вольный, дивный, желанный, златой (устар.), золотой, изобильный, милый, мирный, обетованный, обильный, очаровательный, прекрасный, привольный, роскошный, солнечный, счастливый, тихий, хлебный, цветущий.
О малонаселенном, бедном, малопригодном для жизни крае.
Бедный, безлюдный, голодный, малолюдный, невеселый, неласковый, неприветливый, несчастливый, несчастный, страшный, суровый, тоскливый, тощий (устар.), унылый.
Об отдаленном, пустынном крае.
Глухой, глухоманный (разг.), далекий, дальний, дикий, захолустный, медвежий, неведомый, нехоженый, отдаленный, пустынный, удаленный, чужедальний. Гиперборейский, задумчивый, лысый, нежный, осенний, осиротелый. Высокогорный, горный, залесный, заозерный, лесной, озерный, пограничный, степной и т. п.
Источник статьи: http://gufo.me/dict/epithets/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B9
Прилагательные к слову край
КРАЙ. Об отчизне, о родине; о месте давнего, исконного пребывания кого-либо. Древний, исконный, кондовый, коренной, отеческий, отчий, родимый, родной, старинный, стародавний, стародедовский, староотчий. О привольном, изобильном крае. Благодатный, благословенный, волшебный, вольный, дивный, желанный, златой (устар.), золотой, изобильный, милый, мирный, обетованный, обильный, очаровательный, прекрасный, привольный, роскошный, солнечный, счастливый, тихий, хлебный, цветущий. О малонаселенном, бедном, малопригодном для жизни крае. Бедный, безлюдный, голодный, малолюдный, невеселый, неласковый, неприветливый, несчастливый, несчастный, страшный, суровый, тоскливый, тощий (устар.), унылый. Об отдаленном, пустынном крае. Глухой, глухоманный (разг.), далекий, дальний, дикий, захолустный, медвежий, неведомый, нехоженый, отдаленный, пустынный, удаленный, чужедальний. Гиперборейский, задумчивый, лысый, нежный, осенний, осиротелый. Высокогорный, горный, залесный, заозерный, лесной, озерный, пограничный, степной и т. п.
Смотреть больше слов в « Словаре эпитетов »
Смотреть что такое КРАЙ в других словарях:
край сущ.муж.неод. (95) ед.им. если здешний край в отношении к вам, господам петербуржцам, по справедливости может назваться краем забвенияПр4. Вот. смотреть
(от общеславянского краяти — резать) 1) страна, область, земля, местность. Первоначально — территория, расположенная на границах владений госуда. смотреть
КРАЙ, ю, ч. 1. Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кіне́ць1 1). Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз зручно й легко, як кіт (Коцюб., І, 1955, 399); — Бери, Іване, невід за один край та закидай,— порядкував пан (Мирний, І, 1954, 313); Вона [пустеля] впирається в небо мертвотними жовтими тонами, і, здається, там і є край світу (Стельмах, І, 1962, 174); Відчувши величезну втому, сідає [Володимир] на край постелі (Довж., І, 1958, 112); * Образно. Краєм думки тішив себе: може, то міліція по бандитах стріляла! (Мур., Бук. повість, 1959, 221); // Верхній зріз стінок посудини, яких-небудь заглиблень і т. ін. О. Хведор зареготавсь, наливаючи горілки в чарку, аж горілка перелилась через край (Н.-Лев., І, 1956, 125); А ранок наливає В прозору чашу, що країв не має, Рожевого цілющого вина (Рильський, II, 1960,121); // Найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця. Тим часом Кирила повели аж на край міста (Коцюб., II, 1955, 209). Край не́ба — те саме, що крайне́бо 1. Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба і до живих завітала (Л. Укр., IV, 1954, 281); Край неба запалав червоною загравою. Сходило сонце (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 191). ∆ Пере́дній край, військ.— найближча до супротивника лінія оборони. За кілометр від ожередів.. розсипались ракети і не вщухала стрілянина. Там був уже передній край (Гончар, III, 1959, 215); * Образно. Однією з наук, яка перебуває на передньому краї боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму, є кібернетика (Колг. Укр., 7, 1962, 44). ∆ Би́ти че́рез край — бурхливо виявлятися (про енергію, почуття тощо). Але нас скоряла сила, Що, неначе водограй, Вирувала в ньому [Андрієві] й била, Як то кажуть, через край (Перв., II, 1958, 80); Бу́ти (опини́тися) на краю́ заги́белі див. заги́бель; Взя́ти (да́ти і т. ін.) че́рез край — не дотриматися міри в чомусь; переборщити. Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (Сам., II, 1958, 231); Від кра́ю до кра́ю; Із кра́ю в край — на всьому просторі. Плацдарм.. забульбився від краю до краю вибухами (Гончар, III, 1959, 363); Кра́єм ву́ха слу́хати — слухати неуважно, не зосереджено; Кра́єм ву́ха чу́ти (почу́ти і т. ін.): а) не повністю, трохи чути; б) між іншим, мимохідь, випадково чути. Хлопчик краєм вуха почув, що командування має намір присвоїти Маслюку звання (Багмут, Щасл. день. 1951, 159); Кра́єм о́ка ба́чити (поба́чити, диви́тися, помі́тити і т. ін.): а) не повертаючи обличчя до об’єкта, що знаходиться збоку, бачити його. Глухенький дивився в поле, проте бачив Марину краєм ока (Гончар, Новели, 1954, 145); б) (тільки док.) побіжно, мигцем побачити, помітити. На базарі краєм ока помітила [Оленка] цілі гори яблук, помідорів, капусти (Кучер, Трудна любов, 1960, 199): На край сві́ту — кудись дуже далеко. Забіг би [сотник] на край світу, та уже шлюбу не розірве (Кв.-Осн., II, 1956. 217); На краю́ моги́ли— близько до смерті. Надто довго він писав цей твір, початий ще в дні юних мрій і закінчений вже на краю могили (Дмит., Розлука, 1957, 165); На краю́ сві́ту — в дуже віддаленому, глухому, необжитому місці. Кому спало б на думку шукати живу людину тут, на краю світу? (Гончар, III, 1959, 110); Підніма́ти (підня́ти) край заві́си див. заві́са1; Приве́сти на край безо́дні див. безо́дня; Стоя́ти на краю́ безо́дні див. безо́дня; Че́рез край — понад міру. Горілки не вживав [Кузьма Трохимович] так, щоб через край (Кв.-Осн., II, 1956, 6); Співай [поете], та тільки щоб не сумно. Бо в вік наш поступу журитись через край І непрактично, й нерозумне (Сам., І, 1957. 185). 2. розм., рідко. Те саме, що шмато́к. Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (Номис, 1864, № 1397); От ми купимо будинок, Добрих коней, поля край (Щог., Поезії, 1958, 244). 3. чому. Закінчення, припинення якоїсь дії, стану. Пора й перестати, бо є кінець сльозам, є край і лементові (Мирний, III, 1954, 19); [Гелен:] Люди не стихії, і лиху й гніву людському є край (Л. Укр., II, 1951, 305); На берегах Сиваша лунає залізний гомін будівництва, прийшов край віковій тиші і дрімоті (Цюпа, Україна. 1960, 226); // кому і без додатка. Закінчення життя; смерть. І зігнувшись під вагою. Хирна шкапа краю жде (Граб., І, 1959, 299); — Ти тоді певний був, що мені настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Ю. Янов., II, 1954, 75); // у знач. присуди, сл. Усе закінчено. Крик нестримного відчаю вирвався з чиїхось грудей: — Край! Ми — оточені. (Гончар, III, 1959, 141). ◊ Дово́дити (дове́сти) до кра́ю (рідко краю́) див. дово́дити; Дохо́дити (дійти́) [до] кра́ю див. дохо́дити; Кла́сти (покла́сти) край див. кла́сти і покла́сти. 4. рідко. Те саме, що краї́на 1, 2. Усіх кличе [Остап]: — Ходім, браття, за край воювати! (Вовчок, І, 1955, 331); Як щирі народу свого громадяни. За край ми повинні гадать! (Граб., І, 1959, 83); Славсь і розцвітай, Вільна земле — наш Радянський край! (Нех., Ми живемо. 1960, 84). Рі́дний край — батьківщина, вітчизна. Давно.. в далекім ріднім краю я чула казку (Л. Укр., І, 1951, 457). 5. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона. Легенький вітрець подихає з теплого краю (Мирний, II, 1954, 31); Звенигородський повіт — пишний куточок України, край садків (Н.-Лев., II, 1956, 27); Донбас — індустріальний край; // тільки мн., у сполуч. з присв. займ. Про місцевість, у якій хтось проживає, з якої хтось походить. Він мав заїхати в ваші краї і казав, що завезе Вам книжки (Сам., II, 1958, 439); І Давид кинувся: — Що, встаєте [дівчата]? — Та ми до Вербівки брали квитки, бо до Ганівки ж дорого. А тут уже свої краї — пішки підемо (Головко, II, 1957, 9). Екзоти́чний край див. екзоти́чний. 6. Велика адміністративно-територіальна одиниця поділу в РРФСР та Казахській РСР. Алтайський край; Краснодарський край; Цілинний край. $ Без кінця́-кра́ю; Без кінця́ й кра́ю див. кіне́ць1; Без кра́ю: а) який не має видимих меж (у просторі); безмежний. Синь і синь над полями без краю (Сос., І, 1957, 225); б) який безконечно триває; необмежений (у часі). Нудьга без краю, серце гасне (Граб., І, 1959, 99); в) безмежно (в просторі). Довкола без краю іскрився під сонцем сніг (Панч, Ерік. 1950, 99); г) постійно, безперервно. З неба темного невпинно Ллється дощ без краю (Л. Укр., IV, 1954, 96); д) дуже, надзвичайно. — Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки про те, що я його люблю .. без краю (Л. Укр., III, 1952, 584); Знову зустрічі тихі! Й без краю сумні розставання (Рильський, І, 1960, 115); е) у дуже великій кількості. Бачу в тьмі я пожежу руду і знамена червоні без краю (Сос., І, 1957, 194); До [са́мого] кра́ю: а) цілком, зовсім, гранично. Ніхто не мучив мене так, як один мій шкільний товариш, безвольний до краю (Л. Укр., III, 1952, 687); Вийшовши з-за стовбура могутнього кедра, Глушак зупиняється, до краю зосереджений (Довж., І, 1958, 104); б) до межі, після якої продовження дії неможливе; далі нікуди. Доборолась Україна До самого краю (Шевч., І, 1951, 335); — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди (Головко, II, 1957, 196); І (та й) край — і все, та й годі. — Що мені люди, я сам собі хазяїн, та й край! (Вас., III, 1960, 95); — Та вже з ним як не говорили — затявся! край (Цюпа, Назустріч… 1958, 436); Нема́є (не бу́де, не було́, не ви́дно і т. ін.) кра́ю (кінця́-кра́ю, ні кінця́ ні кра́ю) чому: а) щось дуже далеко простягнулося. Краю плавням не було (Коцюб., І, 1955, 364); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 107); б) щось дуже довго триває. Все йде, все минає — і краю немає… (Шевч., І, 1963, 71); Підійшов Осадчий, нахилився до Бачури і прошепотів: Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (Чаб., Тече вода. 1961, 175); Непоча́тий край чого — дуже багато. Як послухати, що він про село розповідає. —роботи край непочатий (Головко, II, 1957, 413). КРАЙ2, прийм. з род. в. Уживається при вказуванні на місцезнаходження предмета поблизу іншого; біля, коло. Хата була третя од кінця й стояла край вишневого садочка (Н.-Лев., II, 1956, 310); Там лірник сидів собі долі,— край нього Поводар, хлоп’ятко малеє (Л. Укр., І, 1951, 345); Як брат із братом край стола. Син України з сином Комі Державні зважують діла (Рильський, III, 1961, 25). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 320 — 321. смотреть
(аж (хоч, геть)) на край сві́ту (сві́та), зі сл. засла́ти, піти, заї́хати і т. ін. 1. Дуже далеко. Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Гончар); — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світа (І. Нечуй-Левицький); (Максим:) А я піду на край світа: на чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький). 2. зі сл. дале́ко та словоспол. як мо́жна да́лі. Дуже, надзвичайно (далеко). Вона й подумати б не могла про те, щоб запалювати в печі вогонь. Вже ніч, то це було б видно ген-ген далеко, аж на край світу! (Є. Гуцало); Їм (бурлакам) так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (І. Нечуй-Левицький). 3. з ким, за ким, зі сл. піти́, іти́ і под. Будь-куди, куди завгодно. (Світлана:) Він (батько) хороший. Я з ним і на край світу піду. (М. Зарудний); — Благослови мене, матусю, іти за ни би́ти че́рез край. Виявлятися на всю силу, великою мірою. Плач і стогін заповнили повітря. Почування виливалися, били через край (Г. Хоткевич); Його кипуча енергія часом била через край і тоді зупинити її міг тільки широкий батьків, з мідною пряжкою ремінь (В. Козаченко). взя́ти (перехопи́ти) че́рез край (ли́шку). Зробити, сказати і т. ін. щось зайве, непотрібне. Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (В. Самійленко); Переді мною пропливла ніким не вигадана повість життя Рудого і Павла,— я тільки й взяв, напевне, лишку, що дав їм інші імена (М. Упеник); Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). да́ти че́рез край. Перевищити міру в чому-небудь. Кіндрат, збагнувши, що дав через край, почав запобігливо виправдовуватись (А. Іщук). із кра́ю в край. По всій території, на всьому просторі; скрізь. Вкраїну з краю в край проходили з боями, Червоно танув сніг в пожежах барикад (В. Сосюра); З цього, лівого, високого берега річки видно було ген навкруги, на цілу широчінь річної низини, навіть неозброєним оком, з краю в край (Ю. Смолич); — Всі на Сиваш! Море гатити! — лунало з краю в край села по нічних вулицях, по дворах (О. Гончар). з кра́ю і до кра́ю. Пішли простори з краю і до краю, Дороги довгі, гони не прості. (М. Бажан). і (та й) край, з дієсл. Більше нічого, і все. Тямущий, чортяка, а от не хоче вчитися. Казав йому, казав: як горохом об стіну. Ірже, як жеребець, та й край (В. Логвиненко); Дід усе впевняв Гаїнку, а вона все не зважувалася. Якби це вона хвора була, то зараз би хильнула та й край,— і не думала б! (Б. Грінченко). кла́сти / покла́сти край чому. Припиняти що-небудь. Нескінченній балаканині .. кладе край командир (П. Панч); — Так далі не можна,— вголос сказав Василь.— Треба цьому покласти край (О. Донченко). на пере́дньому кра́ї. Серед найактивніших учасників чого-небудь; попереду. Недавній волжанин був завжди на передньому краї, вів за собою перші ударні бригади (П. Інгульський); Леся Українка до останнього подиху була на передньому краї битви ідей свого часу (З журналу). непоча́тий край чого. Дуже багато. В одному Кам’яному Броді непочатий край роботи (В. Земляк); Матеріалу для критичного дослідження, для теоретичних узагальнень непочатий край (З журналу). перебра́ти / перебира́ти че́рез мі́ру (че́рез край). 1. Перевищити усталену норму, прийняті правила чого-небудь; перебільшити що-небудь. Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць,— у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра. Спитав (хлопець) Міке. чи вистачає води в Охотському морі. Міке .. відповів: Мало, мало стало води. Регіт орочів з рибальської артілі, які чули цю розмову, ясно показав Міке, що він перебрав через край (І. Багмут). перебра́ти мі́ру (мі́рку). Коли найстарший син Ростислав склав атестат зрілості, Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (І. Вільде); — Дорога моя, зважайте — публіка на вас розгнівана: ви перебрали міру, примусивши її стільки чекати (Л. Смілянський); Гердлічиха стоїть на порозі, сопе й тягне: — Та вдар ти його, ради Бога .. Але Гердлічка .. пам’ятав, що розв’язаного гуцула бити не вільно. Чув, що і так уже перебрав якусь мірку, пора була перелива́ти / перели́ти (ча́шу) че́рез край (че́рез ві́нця і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь сил, можливості терпіти, переносити щось. На прю! Без ляку і зневіри — За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (М. Старицький). 2. Досягати найвищого рівня, найбільшої міри. І мовив Щорс: — Народу гнів Переливає через вінця, бо вже до краю придушив Той чобіт кований чужинця (М. Шеремет). перелива́тися / перели́тися че́рез кра́й (че́рез ві́нця). У кімнаті стихло, тільки годинник настирливо цокав, доливав смутку до того, що переливалося вже через вінця (В. Гжицький); Всі газети переповнено описанням таких жорстоких фактів. що надлюдське горе уже давно перелилося через край в кожній людській душі (О. Довженко). перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький). 2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). 3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна (шаманова) лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть (хоч) трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький). підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) заві́су (край заві́си). Розкривати що-небудь приховане. Еней спинивсь, як вийшов з лісу. На сонці скулився, мов кріт,— Неначе хто підняв завісу В безмежний, невідомий світ (С. Воскрекасенко); // Передбачати що-небудь. — Нас і не дивує, що класний керівник підійняв край завіси над ближчим майбутнім однієї з своїх учениць (О. Донченко). покла́сти край. Покінчити з чимось, дійти до якого-небудь висновку; вирішити. Андрій вирішив рятувати свою душу, що не знала спокою, й якось з тим Донцем покласти край (І. Багряний). прихо́дить (настає́) / прийшо́в (наста́в) край (кіне́ць). 1. чому. Що-небудь закінчується. Роби і роби, а що заробила. Та не вічна ж вона йому полонянка, коли-небудь мусить таки прийти цьому край! (О. Гончар); Невже усім моїм материнським стражданням настав край? (В. Логвиненко). 2. кому. Хто-небудь помирає. Вже не раз важка хвороба валила комісара в ліжко. Іноді злі язики плескали, що це вже прийшов йому кінець (Ю. Збанацький); — Тоді певний був, що мені настав край, бо машина моя вся взялася вогнем (Ю. Яновський). 3. кому. Хто-небудь опиняється в скрутному або безвихідному становищі. — Час мені, мамо. подаватись десь із Вітрової Балки. На завод чи на шахту. — .. Думаєш, туди люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде (А. Головко). стоя́ти над безо́днею (край безо́дні). Перебувати в дуже тяжкому стані, під загрозою смерті. Я знов затужив; Розпучно стою край безодні (П. Грабовський). сяга́ти че́рез кра́й. Понад міру. Треба пройти через дитячу хворобу парламентаризму, цієї демократії, що сягає інколи через край, щоб поступово прийти до справді демократичних і в той же час конструктивних форм проведення усіх наших зібрань (З газети). хоч з ха́ти тіка́й. Немає сили витримувати, терпіти що-небудь. (Христя:) Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть, а дітвора дрібна як підніме реви та галас! І-і, лихо, хоч з хати тікай (М. Кропивницький); — Така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає, жити заважає, змучила мене, запаморочила, хоч із хати тікай (Григорій Тютюнник). хоч тіка́й на край сві́ту. — Ох! Доленько моя! А мій?! Як оце вип’є, то й не приведи Господи… хоч тікай на край світу (М. Коцюбинський). че́рез край. Понад міру, дуже багато. Горілки не вживав (Кузьма Трохимович) так, щоб через край (Г. Квітка-Основ’яненко); (Виборний:) Не стидно, хоть на сватанні і через край смикнув окаянної варенухи (І. Котляревський); Співай (поете), та тільки щоб несумно, Бо в вік наш поступу журитись через край І непрактично, й нерозумно (В. Самійленко). смотреть
КРАЙ1Глядеть краем. Печор. Близиться к концу, заканчиваться. СРГНП 1, 346.Краем (краешком) глаза. Разг. 1. Мельком, очень краткое время (видеть что-л.). смотреть
Источник статьи: http://epithet.slovaronline.com/228-KRAY