Предложения с антонимами на украинском языке

Антоніми

Основне про антоніми школярі дізнаються ще в початковій школі. Далі – тільки поглиблюють і поглиблюють знання з цієї теми. Правильне визначення антонімів є й серед завдань зовнішнього незалежного оцінювання. Тому пропонуємо добре розібратися в темі і закріпити знання.

Антоніми – слова з протилежними значеннями.

Антоніми, як і синоніми, належать до однієї частини мови. Антонімами можуть бути:

• іменники (радість – смуток)
• прикметники (молодий – старий)
• дієслова (будувати – руйнувати)
• прислівники (угору – вниз)
• займенники (усі – ніхто).
• Іноді антоніми різняться префіксами: друг – недруг, грамотний – безграмотний, заходити – виходити.

Антоніми також поділяють на загальномовні і контекстуальні.
Більшість антонімів характеризують якості:

Чимало є й таких, які вказують на просторові і тимчасові відносини:

1. великий – маленький
2. просторий – тісний
3. високий – низький
4. широкий – вузький
5. ранній – пізній
6. день – ніч.

Менше антонімічних пар з кількісним значенням:

• багато хто – деякі
• єдиний – численний.

Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати – сміятися, радіти – сумувати), але таких небагато.

Розвиток антонімічних відносин у лексиці відбиває наше сприйняття дійсності у всій її суперечливій складності і взаємозумовленості. Тому контрастні слова, не тільки протиставлені одне одному, але й тісно пов’язані між собою. Слово добрий, наприклад, викликає в нашій свідомості слово злий, далеко нагадує про близько, прискорити – про сповільнити.

Антоніми знаходяться на крайніх точках лексичної парадигми, але між ними у мові можуть бути слова, що відображають вказані ознаки у різній мірі, тобто їх спадання або зростання. Наприклад:

• багатий – заможний – незаможний – бідний – жебрак;
• шкідливий – нешкідливий – корисний.

Таке протиставлення припускає можливий ступінь посилення ознаки, якості, дії, або градацію (лат. gradatio – поступове підвищення).

Семантична градація, таким чином, властива лише тим антонімам, смислова структура яких містить вказівку на ступінь якості:

• молодий – старий
• великий – маленький
• дрібний – великий.

Інші ж антонімічні пари позбавлені ознаки градації:

• верх – низ
• день – ніч
• життя – смерть
• чоловік – жінка.

Антоніми, що володіють ознакою градації, у мові можуть взаємозамінюватися для додання висловленню ввічливої форми; так, краще сказати літній, ніж старий.

Слова, що вживаються з метою усунення різкості або грубості фрази, називаються евфемізмами (гр. еu – добре + phemi – кажу). На цій підставі іноді говорять про антоніми-евфемізми, які висловлюють значення протилежності в пом’якшеній формі.

За структурою антоніми поділяються на різнокореневі (день – ніч) і однокореневі (приходити – ходити, революція – контрреволюція). Перші становлять групу власне лексичних антонімів, другі – лексико-граматичних.

В однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, які також здатні вступати в антонімічні відносини. Порівняйте:

• вкласти – викласти
• приставити – відставити
• закрити – відкрити.

Источник статьи: http://zno.if.ua/?p=2685

Антоніми

Антоніми — це пари слів із протилежним значенням.

Наприклад: мир — війна, життя — смерть, гострий — ту­пий, радіти — сумувати, за — проти.

Антоніми в семантичному полі розташовуються на проти­лежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення сто­сунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, друж­ба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, не­нависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми лю­бов — ненависть.

Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з про­тилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі від­стані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості.

Антоніми виражаються тією самою частиною мови й по­значають однорідні явища, тобто явища одного плану. У мов­ленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: і початок, і кінець — дня, тижня, століття, роботи, твору, до­роги, подорожі, поневірянь, нитки тощо; і сонячний, і хмарний — день, ранок, вечір, літо, осінь, весна, погода.

Антонімами бувають переважно слова з абстрактним які­сним значенням: веселий — сумний, гарячий — холодний, висо­кий — низький, білий — чорний, повний — порожній; добро — зло, радість — горе, світло — темрява; дружити — ворогува­ли, радіти — сумувати, хвилюватися — заспокоюватися; доб-Ре

погано, легко — важко, корисно — шкідливо. Менше ан­тонімів є серед слів із просторовим та часовим значенням: високий — низький, широкий — вузький, ранній — пізній; схід — захід, висота — глибина, ранок — вечір; глибоко — мілко, вдень — уночі. Серед дієслів антонімічними найчастіше бува­ють ті, що або походять від якісних прикметників, або вка-3УЮть на спрямовану дію: дорожчати — дешевшати, ширшати — вужчати, віддалятися — наближатися, підніматися — спускатися, давати — брати, вдихати — видихати. Антоні­мічними бувають також прийменники: від — до, над — під, перед — за, у — з.

Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення окремими своїми значеннями: тихий — гучний (голос); тиха — вітряна (погода); тихе — розбурхане (море); тихе — неспокійне (життя) і под.

Трапляються випадки, коли те саме слово передає два про­тилежні, антонімічні, значення. Так, слово схбдити означає і «підніматися», і «спускатися»; сходження — і «підняття на гору», і «спуск із гори»; позичати — і «давати в борг», і «брати в борг»; колись — і «у минулому», і «у майбутньому». Наприк­лад, — На які ж ви гори сходили ? — зацікавлено допитувався Воронцов (О. Гончар). З гори сходять кілька хлопців (І. Нечуй-Левицький). Сидів колись дідок під явором густим (Л. Глібов). Скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не загинув, то він сильний (Леся Українка).

Слова, не пов’язані з якісною чи кількісною оцінкою явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: стіл, вікно, літак, думка, слово, мрія, математика, мистецтво, по­літика, хліборобський, заячий, писати, дивитися. Тому не мож­на вважати антонімічними й поняття, пов’язані з розрізнен­ням чоловічої та жіночої статі: батько — мати, брат — сестра, чоловік — жінка, цап — коза, баран — вівця. Вони хоч і мис-ляться попарно, проте не протиставляються, не взаємовиклю-чаються, а лише зіставляються за певною ознакою, як, наприк­лад, слова стіл і стілець, солодкий і кислий, іти і їхати, що також не є антонімами.

За характером відношень у семантичному полі антоніми бувають двох видів:

а) з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовуються одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гарячий — гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний, світло — сутінки — темрява;

б) без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть, перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — провий, однаковий —різний, множити — ділити, наступи ти — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вгору — вниз.

За структурою антоніми бувають:

а) різнокореневі (власне лексичні): великий — малий, легкий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво,
любити — ненавидіти;

б) однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій —неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогіч­
ний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти,
навантажити — розвантажити, недосолити — пересолити.

Слова з не- лише тоді антонімічні, коли ця частка творить нове слово з новим значенням: правда — неправда (брехня), друг — недруг (ворог), воля — неволя (рабство). Антоніми з не-виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі ан­тоніми: багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко (важ­ко), правда — неправда (брехня). Але такі похідні слова з не-, як гарячий — негарячий, швидко — нешвидко, не є антоніміч­ними. Вони передають не протилежні значення, а значення з різним ступенем вияву якостей.

В антонімічні відношення можуть вступати також фра­зеологізми: далеко — під носом, працювати — бити байдики, смеркає — на світ благословляється, темно — хоч голки збирай.

Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контек­стуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне зна­чення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслі­док переносного вживання слова. Наприклад, у вислові Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провал­ля (М. Рильський) завдяки контексту сприймаються як ан­тоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.

Використання антонімів робить мову виразнішою, багат­шою, контрастнішою, дає змогу загострити увагу на певних явищах, виділити їх. Ось як, наприклад, поет різнобічно ви­являє своє ставлення до України, бачення свого місця в її житті:

Буду лагідним, буду жорстоким, Буду мудрим, та буду дурним, На красу твою — буду стооким, На ганьбу твою — буду сліпим, Буду я і наївним, і хитрим, Буду щедрим, та буду скупим, Буду я, наче скеля, несхитним і, мов комишина, хистким.

Антоніми використовуються в прислів’ях, приказках, до­тепах: На чорній землі білий хліб родить. Порожня бочка гу-чить, а повна — мовчить. Чужого доброго не гудь, а свого по­ганого не хвали. На контекстуальних антонімах побудовані де­які іронічні вислови: Розжалобився, як вовк над поросям — від ‘їв ніжки та й плаче. Добрий баранчик, та по-вовчому виє. Такий добрий, що в ложці води втопив би. Така гарна, що як вигляне у вікно, потім собаки на те вікно три дні гавкають. Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні жи­вий ні мертвий; ні холодно ні жарко; ні туди ні сюди; ні в сих ні в тих; і сміх і гріх; рано чи пізно; наліво і направо; пройти крізь вогонь і воду; змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні чортові кочерга.

На антонімії будується такий стилістичний засіб, як окси­морон, коли свідомо поєднують протилежні за змістом понят­тя, які разом дають нове уявлення: без надії сподіватися, со­лодкий біль, небезпечна безпека, дзвінка тиша, живий труп, бідний багач, щасливе горе. Наприклад:

В день такий на землі розквітає весна 1 тремтить од солодкої муки.

Звідтіль ми пішли, звідтіль,

Де тісно — самому, а двом — просторо,

Навшпиньках за нами, навшпиньках
Йшло наозирці щасливе горе.
(І. Драч)

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Источник статьи: http://ukrainskamova.com/publ/chinnij_pravopis/leksika/antonimi/5-1-0-54