Урок української мови в 5 класі на тему: «Орфограма (практично). Ознайомлення з орфографічним словником. Орфографічна помилка (практично)»
Навчальна мета досягається завдяки матеріалу, який виховує пошану до традицій предків. Використовую словниковий диктант, творчо-пошукову роботу, творчу роботу з ілюстрацією.
Іржавецький НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів
уроку української мови
Орфограма (практично).
Ознайомлення
з орфографічним словником.
Орфографічна
помилка (практично)
Тема: Орфограма (практично). Ознайомлення з орфографічним словником. Орфографічна помилка (практично).
Мета:
- дати поняття про орфограму, формувати вміння визначати орфограми в словах, пояснювати правопис слів відповідними орфографічними правилами, добирати слова з певними орфограмами; розвивати логічне мислення, вміння виділяти головне, аргументувати свою думку, ілюструвати її прикладами,
- розвивати увагу, пам ’ ять, культуру писемного мовлення;
- виховувати пошану до традицій предків.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Епіграф уроку:
Нащо й клад, коли в сім’ї лад
Хід уроку
І. Повідомлення теми і мети уроку
Мотивація навчання
Про все в світі знай!
Запис теми в зошити
Робота з епіграфом уроку
ІІ . Вивчення нового матеріалу
Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 100-101).
Виконання вправи 214 (усно)
ІІІ. Виконання вправ на закріплення
Сім’я, рідня, матусенька, криниця, злагода, ранній, розлука, любов.
У словах виділити орфограми
Диктант і з коментуванням
В изначи ти орфограми у виділених словах. Написання підкресленого слова пояснити
Душа шукає захисту й тепла,
Вона його знаходить у родині,
Тут батько й мати, наче два крила,
Що так потрібні у житті людині .
Творчо-пошукова робота (дошка)
Записати прислів’я, виділити орфограми. Підкреслені слова записати фонетичною транскрипцією
- Дитина плаче, а матері боляче.
- Мати одною рукоюб’є,а другою гладить.
- У дитини заболить пальчик, у матері – серце.
- Все купиш, лише тата й мами – ні.
- Чий корінь, того й плід.
- Живутьміж собою, як риба з водою.
- У нашого Омельканевеликасімейка: тільки він та вона, та старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та дітокшестірко, та батько та мати, та їхні три брати.
Творча робота з ілюстрацією ( Фото з Інтернету)
Розглянути малюнок, підібрати й записати найвлучніші слова про щасливу сім’ю.
І V . Підбиття підсумків уроку
- Сьогодні на уроці ми вивчали …
- Орфограма – це…
- Орфографічна помилка позначається…
Ми всі на Землі родина одна!
І кожна сім’я – народу зерня.
І як би не склалось у долі життя,
Для кожного знас родина – свята!
V І. Домашнє завдання
Що таке орфограма?
Орфограма – це та частина слова, в якій можна легко допустити помилку, а точніше – це написання слова у відповідності з правилами української мови.
Якщо у вас з’являються сумніви в правильності написання будь-якої букви в слові або сполучення букв, то ви зіткнулися з орфограмою.
В якості прикладу можна розглянути написання, коли ви сумніваєтеся в тому, глуха або дзвінка приголосна повинна бути в кінці слова. Щоб не помилитися при написанні такого слова, потрібно змінити форму або ж підібрати однокорінне слово так, щоб написання букви стало очевидним, тобто, щоб вона опинилася в сильній позиції.
Розглянемо для прикладу слово «дуб». Виділяємо корінь слова (у даному прикладі це буде все слово) і бачимо, що літера «б» знаходиться в слабкій позиції і замість неї можна випадково почути і написати «п». Таке написання вимагає перевірки, ця літера тут являє собою орфограму.
Потрібно підкреслити орфограму і виділити корінь в слові. Для перевірки орфограми у слові «дуб» змінюємо форму і підбираємо однокорінне слово:
Тепер літера «б» знаходиться в сильній позиції і написання повністю відповідає вимові. У слові «дуби» орфограма відсутня, в ньому неможливо допустити помилку.
Орфограми можуть бути присутніми в будь-якій частині слова:
Давайте розглянемо простий і очевидний приклад орфограми у префіксі на слові “розташувався”. Знаючи, що в українській мові суіфкси роз і без завжди пишуться з літерою “з” на кінці, ми можемо без помилок написати слово “розташувався”.
Сподіваємося, що ви розібралися з питанням «Що таке орфограма?». Не лінуйтеся і завжди позначайте орфограми, це допоможе вам писати грамотно.
Источник статьи: http://moyaosvita.com.ua/literatura/shho-take-orfogramma/
Что такое «орфограмма»?
Орфограммой, если говорить проще, является часть слова, в которой допустить ошибку не составляет особого труда. Если переводить это слово с греческого, то: orthos переводится как «правильный», а gramma — как «буква», то есть в целом «правильная буква». Например, вы пишете слово «ведро», в этом слове можно легко допустить ошибку: вместо Е написать И. Это нам кажется, что невозможно, но на деле не знающему человеку возможно всё. Орфограммой будет являться буква Е. Важно отметить, что орфограмма может быть в любой части слова: от приставки до окончания.
Чтобы не допускать ошибок, нужно находить орфограммы по опознавательным признакам, которые изображены на картинке:
Попал какая орфограмма?
В этом слове орфограммой является наличие приставки «по», которая находится не под ударением. Приверяется она легко: приставки «па» не существует.
Что такое «/b/», и почему о нём нельзя говорить?
Потому что таково первое правило Интернета: «Do not talk about /b/». А второе, кстати: «DO NOT talk about /b/». А ещё есть известное правило 34. Ну и весь список тоже там можно найти. Но вернёмся к «/b/».
Определений этого понятия в Интернете не счесть: каждый сайт, где есть хоть какое-то место для рассуждения о том, чем же является этот самый «/b/», несомненно представит вам свою версию, отличную от всех встреченных вами ранее. Одни скажут: «/b/ — это тот самый парень, который первым бежит к окну, чтобы посмотреть на автомобильную аварию», — а другие возразят: «/b/ — это голос в твоей голове, советующий действовать и забить на то, что она бухая в хлам». А для кого-то и вовсе /b/ — это когда ты лежишь в больнице после того, как всё-таки осмелился попробовать то, что увидел в каком-то хентай. /b/ — это наша жизнь. /b/ — это прекрасно.
Ну а если серьёзно, то так называется имиджборд на 4chan, где 90% того, что вы там увидите — это голые толстые мужики, пиписьки (вполне вероятно, что первое и второе связаны) и прочий треш. Славу «канализации Интернета» /b/ получил за весь тот второсортный контент, который там публикуется. Можете, конечно, и сами посмотреть, если хотите.
Источник статьи: http://yandex.ru/q/question/chto_takoe_orfogramma_0c08ff9f/
Орфографія
Орфографія (від грецьких orthos — правильний і grapho — пишу) — це система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови і розділ мовознавства, який вивчає правопис слів. Українська орфографія вивчає правила написання значущих частин слова, вживання великої букви, правила переносу слів з рядка в рядок, правила написання слів разом, окремо і через дефіс.
Орфограма. Орфографічне правило
Слово орфограма походить від грецьких orthos — правильний і gramma — буква.
Орфограмою називається правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих. В українській мові переважають написання за фонетичним принципом, коли варіантів немає і слова пишуться так, як чуються, наприклад: хата, рік, вікно, брат. Проте в багатьох випадках людині доводиться вибирати один із можливих варіантів. Наприклад, у слові живуть другий звук вимовляється нечітко — наближено до и: [жеивут’] або [жиевут’]. У таких випадках той, хто пише, повинен звернутися до правила написання: щоб знати, яку букву писати (е чи и) в ненаголошеному складі, треба слово змінити так, щоб ненаголошений звук був під наголосом: живуть — жити.
Орфографічним називається правило, яке необхідно застосувати до тієї чи іншої орфограми на основі її відмінних ознак.
Апостроф
Українська мова має специфічний знак — апостроф (‘). Він використовується для переданих твердої, роздільної вимови приголосних, що не зливаються з наступними звуками: пам ‘ять, п’ятниця, сім ‘я, б’є, в’юн.
В іншомовних словах апостроф ставиться в таких самих позиціях, як і в українських словах. Різниця в тому, що апостроф ставиться перед я, ю, є, ї не тільки після губних і р, а й після шиплячих та задньоязикових, якщо вони вимовляються твердо й після них чується звук [й]: прем ‘єра, об’єкт, бар ‘єр, Х’юстон, ін ‘єкція, кон ‘юнктура, п’єдестал, В’єтнам, к’ят, п ‘я.
Апостроф не ставиться в іншомовних словах, якщо я, ю, є, ї передають м’якість попереднього приголосного, не чується звук [й] і відповідно вимова є не роздільною, а плавною: бюро, манікюр, рюкзак, гравюра, бюджет, бювар, мюзет, Мюнхен, мюзикл, кюбель, кювеляж.
Вживання м’якого знака на письмі
М’якість приголосних звуків в українській мові передається: спеціальною буквою (ь — м’яким знаком); буквами я, ю, є, перший звуковий елемент [й] яких пом’якшує попередній приголосний: доля, любов; наступним голосним звуком [і]: місяць, вітряк, кінь.
М’який знак пишеться:
- 1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: тінь, день, біль, мазь, увесь, станьте, міць, мідь, молодість;
- 2) після м’яких приголосних перед о: літнього, осіннього, сьогодні, трьох, чотирьох;
- 3) у суфіксах -ський, -цький, -ськість, -зькість, -цькість, -ськи, -зьки, -цьки:
український, європейський, козацький, запорізький, ризький, паризький, київський, криворізький, людськість, по-болгарськи, по-німецьки;
- 4) у суфіксах -еньк, -оньк, -есеньк, -ісіньк, -юсіньк: легенько, біленький, дитинонька, гарнесенький, малюсінький;
- 5) після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;
Увага! Щоб перевірити м’який чи твердий у слові звук [л], поставте слово в називному відмінку однини: спілка — спілці, полька — польці;
- 6) у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: сердець, робітниць, учениць, творінь;
- 7) у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте; пишіть, кажіть, робіть;
- 8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пишуть, думають, складають, готують.
М’який знак не пишеться:
- 1) після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, любов, сім, вісім, ніж, ніч, піч, ідеш;
- 2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький), вір -вірте;
- 3) між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, радість, якість, кінця, сміх, щастя;
- 4) після н перед ж, ч, ш9 щ. тонший, менший, інший, кінчик.
Увага! Ніколи м’який знак не пишеться після 13 букв (6 л, в, м, ф (ж, ч, ш, Щ (*» г, к, де), бо цими буквами позначаються тільки тверді приголосні звуки, які можуть пом’якшуватися у позиції перед [і].
Источник статьи: http://pidru4niki.com/68654/dokumentoznavstvo/orfografiya