Что такое антонимы в украинском языке правило

Що таке антоніми і синоніми, визначення і приклади

Кількість переглядів — 3624

Що таке синоніми?

Синоніми – це слова, які мають один і той же або дуже схожий зміст. Іменники, дієслова, прикметники, прислівники і прийменники можуть мати синонім, якщо обидва слова є однією і тією ж частиною мови.

Синоніми найчастіше відрізняються один від одного відтінками значень:

мовити – говорити урочисто
брякнути – сказати зневажливо

Синоніми допомагають визначитися зі ставленням автора до описуваного.

Правильний вибір синонімів допомагає зробити мову точнішою та красивішою.

Синоніми допомагають уникнути повторення слів. Вживання синонімів робить мову багатішою.

Приклади синонімів

Слово «будинок», синонім – «квартира, житло, місце проживання»
Слово «знаходити», синонім – «відшукувати».
Слово «думати», синонім – «міркувати».
Слово «правильно», синонім – «вірно, достовірно».
Слово «воїн», синонім – «боєць, солдат».
Слово «візерунок», синонім – «малюнок, мозаїка».

Що таке антоніми?

Антоніми – це слова, які мають протилежне значення. Часто слова можуть мати більше одного антоніма, але як і з синонімами, це залежить від контексту. Для того, щоб вибрати правильний антонім, потрібно дивитися на зміст, і те, як використовується слово.

За своєю структурою антоніми не однорідні. Серед них зустрічаються:

– Однокореневі антоніми: щастя – нещастя, відкрити – закрити;
– Різнокореневі антоніми: чорний – білий, хороший – поганий.

Источник статьи: http://korusno-znatu.in.ua/navchannya/ukrayinska-mova/shho-take-antonimy-synonimy-vyznachennya-pryklady/

Що таке антоніми в українській мові?

Мабуть, не кожен дорослий чоловік зможе відповісти на питання, що таке антоніми, хоча кожен з нас вивчав це в школі.

Постараємося згадати, що ж викладали нам вчителі української мови, адже рано чи пізно це поняття доведеться пояснювати нашим дітям.

Що означає слово «антонім» і що це таке?
Приклади антонімів в українській мові
Де застосовуються антоніми і навіщо вони потрібні?

Що означає слово «антонім» і що це таке?

Слово «антонім» має грецьке походження. Воно утворено від слів «anti» – проти і «onyma» – ім’я і позначає слова, які відносяться до однієї частини мови і мають протилежні, контрастні значення.

Антоніми можна підібрати до більшості слів української мови, крім числівників, власних імен та займенників. В основі пар антонімів завжди лежить загальний ознака або характеристика – просторова, тимчасова або якісна.

Приклади: багато – мало, день – ніч, далекий – близький.

В українській мові розрізняють кілька типів антонімів.

Різнокореневі антоніми, тобто слова, що мають різне коріння (верх – низ), і однокореневі антоніми, утворені з використанням одного кореня і приставок, які змінюють його зміст на протилежний (приходити – іти) або однієї приставки (фашизм – антифашизм).

Деякі вчені-лінгвісти вважають антонімами слова, що виникли з використанням приставки не-, тобто видимий – невидимий, хороший – поганий і т.д.

Мовні, або узуальние антоніми, які існують в системі української мови (високий – низький, білий – чорний), і контекстні, або мовні антоніми, які набувають протилежних смислові значення тільки завдяки певному контексту.

Приклади: вовки – вівці, Сонце – Місяць, батько – син.

Співмірні антоніми, які позначають протилежні дії (підніматися – опускатися, злітати – падати), і несумірні антоніми, які мають сенс дії і бездіяльності (думати – передумати, йти – лежати).

Нерідко одне слово може мати відразу кілька антонімів. Так трапляється, якщо у цього слова є декілька значень. Наприклад, товстий – тонкий (канат, прут) і товстий – худий (людина).

Приклади антонімів в українській мові

В українській мові багато слів мають антоніми, особливо ті, які використовуються для позначення будь-яких характеристик або дій. За допомогою антонімів ми робимо нашу мову значно багатшою і опуклою.

Протиставлення понять допомагає висловити думку найбільш яскраво і дохідливо, використовуючи протиставлення як виразною ілюстрації.

Хороший – поганий
Розкіш – злидні
Добро зло
М’який – твердий
Вершки – корінці

Кожному з нас відомі як стійкі пари антонімів, так і ситуативні контекстні протиставлення: лід – окріп, канат – павутинка і т.д.

Де застосовуються антоніми і навіщо вони потрібні?

Найбільш часто пари антонімів зустрічаються в поетичних творах і народному усній творчості. За допомогою смислового протиставлення слів найбільш яскраво і образно розкривається думка автора або суть народної мудрості. Нерідко антоніми використовуються для уточнення значення основного слова, надання йому більшої виразності.

У поезії прийом, який використовує можливості антонімів, називається антитезою, або протиставленням.

Згадаймо початок поеми О. Блока «Дванадцять»:

«Чорний вечір, білий сніг, йдуть дванадцять чоловік …»

Читач відразу бачить чітку графічну картину зимового вечора.

Такий же прийом використовує Н.Некрасов в поемі «Русь»:

«Ти і убога, ти і рясна, ти і могутня, ти і безсила, матінка Русь …»

Використовуючи багатий арсенал антонімів, кожен з нас може зробити свою усну та письмову мову набагато яскравішою, багатою і виразною.

Источник статьи: http://moyaosvita.com.ua/osvita-2/shho-take-antonimi-v-ukra%D1%97nskij-movi/

Антоніми

Антоніми — це пари слів із протилежним значенням.

Наприклад: мир — війна, життя — смерть, гострий — ту­пий, радіти — сумувати, за — проти.

Антоніми в семантичному полі розташовуються на проти­лежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення сто­сунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, друж­ба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, не­нависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми лю­бов — ненависть.

Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з про­тилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі від­стані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості.

Антоніми виражаються тією самою частиною мови й по­значають однорідні явища, тобто явища одного плану. У мов­ленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: і початок, і кінець — дня, тижня, століття, роботи, твору, до­роги, подорожі, поневірянь, нитки тощо; і сонячний, і хмарний — день, ранок, вечір, літо, осінь, весна, погода.

Антонімами бувають переважно слова з абстрактним які­сним значенням: веселий — сумний, гарячий — холодний, висо­кий — низький, білий — чорний, повний — порожній; добро — зло, радість — горе, світло — темрява; дружити — ворогува­ли, радіти — сумувати, хвилюватися — заспокоюватися; доб-Ре

погано, легко — важко, корисно — шкідливо. Менше ан­тонімів є серед слів із просторовим та часовим значенням: високий — низький, широкий — вузький, ранній — пізній; схід — захід, висота — глибина, ранок — вечір; глибоко — мілко, вдень — уночі. Серед дієслів антонімічними найчастіше бува­ють ті, що або походять від якісних прикметників, або вка-3УЮть на спрямовану дію: дорожчати — дешевшати, ширшати — вужчати, віддалятися — наближатися, підніматися — спускатися, давати — брати, вдихати — видихати. Антоні­мічними бувають також прийменники: від — до, над — під, перед — за, у — з.

Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення окремими своїми значеннями: тихий — гучний (голос); тиха — вітряна (погода); тихе — розбурхане (море); тихе — неспокійне (життя) і под.

Трапляються випадки, коли те саме слово передає два про­тилежні, антонімічні, значення. Так, слово схбдити означає і «підніматися», і «спускатися»; сходження — і «підняття на гору», і «спуск із гори»; позичати — і «давати в борг», і «брати в борг»; колись — і «у минулому», і «у майбутньому». Наприк­лад, — На які ж ви гори сходили ? — зацікавлено допитувався Воронцов (О. Гончар). З гори сходять кілька хлопців (І. Нечуй-Левицький). Сидів колись дідок під явором густим (Л. Глібов). Скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не загинув, то він сильний (Леся Українка).

Слова, не пов’язані з якісною чи кількісною оцінкою явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: стіл, вікно, літак, думка, слово, мрія, математика, мистецтво, по­літика, хліборобський, заячий, писати, дивитися. Тому не мож­на вважати антонімічними й поняття, пов’язані з розрізнен­ням чоловічої та жіночої статі: батько — мати, брат — сестра, чоловік — жінка, цап — коза, баран — вівця. Вони хоч і мис-ляться попарно, проте не протиставляються, не взаємовиклю-чаються, а лише зіставляються за певною ознакою, як, наприк­лад, слова стіл і стілець, солодкий і кислий, іти і їхати, що також не є антонімами.

За характером відношень у семантичному полі антоніми бувають двох видів:

а) з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовуються одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гарячий — гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний, світло — сутінки — темрява;

б) без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть, перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — провий, однаковий —різний, множити — ділити, наступи ти — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вгору — вниз.

За структурою антоніми бувають:

а) різнокореневі (власне лексичні): великий — малий, легкий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво,
любити — ненавидіти;

б) однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій —неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогіч­
ний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти,
навантажити — розвантажити, недосолити — пересолити.

Слова з не- лише тоді антонімічні, коли ця частка творить нове слово з новим значенням: правда — неправда (брехня), друг — недруг (ворог), воля — неволя (рабство). Антоніми з не-виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі ан­тоніми: багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко (важ­ко), правда — неправда (брехня). Але такі похідні слова з не-, як гарячий — негарячий, швидко — нешвидко, не є антоніміч­ними. Вони передають не протилежні значення, а значення з різним ступенем вияву якостей.

В антонімічні відношення можуть вступати також фра­зеологізми: далеко — під носом, працювати — бити байдики, смеркає — на світ благословляється, темно — хоч голки збирай.

Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контек­стуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне зна­чення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслі­док переносного вживання слова. Наприклад, у вислові Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провал­ля (М. Рильський) завдяки контексту сприймаються як ан­тоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.

Використання антонімів робить мову виразнішою, багат­шою, контрастнішою, дає змогу загострити увагу на певних явищах, виділити їх. Ось як, наприклад, поет різнобічно ви­являє своє ставлення до України, бачення свого місця в її житті:

Буду лагідним, буду жорстоким, Буду мудрим, та буду дурним, На красу твою — буду стооким, На ганьбу твою — буду сліпим, Буду я і наївним, і хитрим, Буду щедрим, та буду скупим, Буду я, наче скеля, несхитним і, мов комишина, хистким.

Антоніми використовуються в прислів’ях, приказках, до­тепах: На чорній землі білий хліб родить. Порожня бочка гу-чить, а повна — мовчить. Чужого доброго не гудь, а свого по­ганого не хвали. На контекстуальних антонімах побудовані де­які іронічні вислови: Розжалобився, як вовк над поросям — від ‘їв ніжки та й плаче. Добрий баранчик, та по-вовчому виє. Такий добрий, що в ложці води втопив би. Така гарна, що як вигляне у вікно, потім собаки на те вікно три дні гавкають. Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні жи­вий ні мертвий; ні холодно ні жарко; ні туди ні сюди; ні в сих ні в тих; і сміх і гріх; рано чи пізно; наліво і направо; пройти крізь вогонь і воду; змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні чортові кочерга.

На антонімії будується такий стилістичний засіб, як окси­морон, коли свідомо поєднують протилежні за змістом понят­тя, які разом дають нове уявлення: без надії сподіватися, со­лодкий біль, небезпечна безпека, дзвінка тиша, живий труп, бідний багач, щасливе горе. Наприклад:

В день такий на землі розквітає весна 1 тремтить од солодкої муки.

Звідтіль ми пішли, звідтіль,

Де тісно — самому, а двом — просторо,

Навшпиньках за нами, навшпиньках
Йшло наозирці щасливе горе.
(І. Драч)

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Источник статьи: http://ukrainskamova.com/publ/chinnij_pravopis/leksika/antonimi/5-1-0-54